Середа, 21.11.2018, 13:53
Вітаю Вас Гість | RSS

КУ Сумська спеціальна ЗОШ

Наші контакти
м.Суми вул.Прокоф’єва 28 тел.36-23-22 тел.приймальні:36-01-69 e-mail: specshkola_sumy@ukr.net
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради психолога

Рокарь

Людмила Володимирівна

Практичний психолог ІІ категорії

Освіта:

1. Сумський державний педагогічний університет ім.. А.С.Макаренка, 2009 р. за спеціальністю «Соціальна педагогіка. Практична психологія».

2. Сумський державний педагогічний університет ім.. А.С.Макаренка, 2014 р. за спеціальністю «Олігофренопедагог. Вчитель дітей з вадами розумового розвитку. Логопед. Вчитель дітей з порушенням мовлення».

Педагогічний стаж 9 рік. Працює в школі з серпня 2009 року.

Проблемне питання:

«Розвиток учнів спеціальної школи як умова підвищення життєвої компетентності та надбання соціальної зрілості»

 

 


 

 

 

 

 

 

 

    

    

 

 

 

 

 

 

 


Поради психолога

Пам’ятка для батьків:

5 правил - 5 шляхів до серця дитини.

1. Дитина - не доросла людина, їй буває важко Вас зрозуміти.

 

 

2. Діти поводяться як діти ( буває, що їхня поведінка діє Вам на нерви), вмійте бути

стриманими з ними і терплячими.

 

 

3. Будьте чесними зі своїми дітьми, вони дуже відчувають фальш.

 

 

4. Якщо діти повинні догодити вам, стати такими, якими вони не є, а тільки ви хочете

їх такими бачити, якщо ваша любов умовна, діти її не відчують, будуть невпевнені у собі,

озлоблені, тривожні.

 

 

5. Якщо ми любимо дітей, незважаючи ні на що, вони завжди зможуть контролювати

свою поведінку.

 

Найголовніше - любити!

Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина

потребує її!

 


Як поліпшити стосунки з дітьми

1. Проявляти чуйність до дитини, цікавитись її думками, переживаннями. І це відразу

пробуджує у сина (дочки) почуття впевненості в собі — з ним ра­дяться, його люблять.

 

2. Батьки повинні свідомо уникати зауважень, які викликають у дитини образу, несприйняття.

Зо­крема:

образ: ти ганьбиш родину й школу;

лайки: ти — нікчемна;

пророцтв (з негативним відтінком);

звинувачень: всі сварки ти завжди розпочина­єш першим;

демонстрування влади: замовкни і послухай, що старші скажуть;

погрози.

 

3. Батьки повинні відчувати при спілкуванні пе­редгроззя. Відчути і вчасно від нього відійти.

4. Намагайтеся не давати порад («Я б на твоєму місці»). І не ставити оцінки («Це дурниці»;

«Це не­реально»).

 

5. Не накопичуйте образи, не пригадуйте давні образи, факти непослуху. Ви їх пам’ятаєте, а

дитина давно забула.

 

6. Відомо, що родина, в якій снідають мовчки, ве­черяють мовчки — це родина підвищеного

ризику. Можливо й обійдеться, але будь-коли може трапи­тись біда. Ваша дитина мусить знати:

навіть кілька хви­лин розмови з батьками — то щастя.

 

7. Умійте прощати. Умійте прощати навіть те, що про­щати нелегко.

 

 



ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ

Дорогі мамо і тато! Для того щоб я виріс здоровою і щасливою людиною, мені дуже потрібно, щоб ви пам'ятали про те, що для мене важливо і необхідно вже зараз.

    1. Любіть мене і не забувайте виражати свою любов (поглядом, посмішкою, дотиком). Любіть мене просто за те, що я є, і я стану ще кращим. Піклуйтеся про мене.

  1. Не бійтеся проявляти ваші батьківські вимоги до мене. Я повинен знати межі дозволеного.
  2. Не порівнюйте мене з іншими. Я маю право бути іншим, і я єдиний такий на всій землі, неповторний.
  3. Більше думайте про те, які почуття я переживаю, ніж про те, як я поводжуся. Часто моя поведінка залежить від мого емоційного стану.
  4. Я дуже вас люблю і завжди хочу, щоб Ви мене любили. Тому не засмучуйтеся, коли я дратуюся і злюся на вас, коли вередую або кричу. Мої відчуття, як і ваші, змінюються. Можливо, я хочу, щоб ви більше звертали на мене увагу.
  5. Не робіть для мене те, що я можу зробити сам. Я відчуватиму себе маленьким і не захочу зростати. Продовжуватиму вимагати, щоб ви обслуговували мене.
  6. Не звертайте надто багато уваги на мої погані звички. Зайва увага, а особливо заборона, лише сприяють їх закріпленню. Краще допоможіть мені усвідомити, у чому їх шкода для мене.
  1. Ніколи не обзивайте мене. Це боляче ранить мене, здається, що я найгірший на світі і мені ні для чого робити щось хороше. Тоді руйнуються всі мої надії, і я не вірю в себе. Це впливає на мою самооцінку. Як я зможу виправдати ваші очікування відносно мого майбутнього, якщо я так і не навчуся любити себе?
  1. Не бийте і не принижуйте мене. Я виросту і мститиму всьому світу, караючи себе і своїх дітей, роблячи вас нещасними. Мені не хочеться жити у злому і непривітному світі, тому не бийте мене зараз, від цього я не стану кращим.
  2. Пред'являйте вимоги, які відповідають моєму віку, тоді я зможу їх виконати.
  3. Дайте мені право на помилку і не заставляйте мене вважати, що мої помилки -злочини. Усі люди можуть помилятися. Ніхто не досконалий.

    12. Не вимагайте від мене пояснень щодо моєї поганої поведінки. Інколи я сам не знаю, чому зробив те або інше. Краще допоможіть мені усвідомити, чим це погано і чим шкодить мені і оточуючим.

    13. Знайдіть час і вислухайте мене. Інколи мені, дуже хочеться розповісти про себе і про мої проблеми.

  1. Не викликайте у мене відчуття провини і не говоріть: «Через тебе в моєму житті нічого не складається! Через тебе в домі лише сварки!». Адже я не відповідаю за проблеми дорослих.
  2. Пам'ятаєте, що я багато чого вчуся у вас і хочу бути схожим на вас.
  3. Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.
  4. Будьте зі мною щирими, завжди і у всьому: коли виражаєте свої відчуття, коли слухаєте мене, коли робите зауваження та ін. Якщо схвалюєте - схвалюйте щиро. Радійте щиро. Якщо ви говорите і думаєте одне, а відчуваєте зовсім інше - я це бачу і відчуваю невпевненість у собі.
  5. Будьте готові сприймати мене як особу окрему від вас і не схожу на вас.
  6. За прояв моїх почуттів не хваліть і не лайте мене, допоможіть мені усвідомити, що почуття просто є і відчувати їх може кожен, відчувати не забороняється і не соромно.
  7. Даруйте мені щодня хоча б півгодини часу свого життя, і хай ці півгодини належатимуть лише мені: ні про кого і ні про що не думайте в цей час, окрім мене. Цим ви заповните мій емоційний вакуум, і я буду твердо впевнений у тому, що ви мене любите і я вам потрібний.
  8. Не робіть мені зауважень у присутності інших. Поговоріть зі мною про це наодинці.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДИТИНИ, ЯКА ПЕРЕЖИЛА НАСИЛЬСТВО

 

            Якщо дитина пережила насильство — це випробування не тільки для неї, але й для того, кому вона розповідає про це, у першу чергу, для батьків.

            Вас можуть охоплювати різні почуття — розгубленість, що і заперечення, недовіра, гнів, жалість, почуття провини й саме звинувачення, відраза, безсилля.

             Усе це — природні почуття, нормальна реакція на біль, яки ви переживаєте, ї ви маєте навчитися приймати і справлятися з ними, щоб надати необхідну підтримку дитині.

             Як батьки можуть допомогти самим собі впоратися з почуттями?

            Важливо, щоб ви самі могли поговорити з кимось про власні почуття, поділитися ними, одержати підтримку, щоб бути опо­рою дитині у такій ситуації.

            Надаючи підтримку дитині, яка зазнала насильства, бо маєте згадати і чітко уявити собі інші важкі ситуації, з якими добре впоралися, і перенести у сьогоднішню ситуацію набуті навички. Ви можете звернутися по допомогу до професіонала (пси­холога або соціального педагога). При цьому пам'ятайте, що батьки зазвичай краще знають свою дитину у періоди кризи. Тому, за належної опіки й керівництва, ви можете бути надій­ною опорою дитині у цій ситуації.

            Щоб допомогти дитині відчути вашу підтримку і знайти душевну рівновагу, важливо:

 • допомогти їй упоратися з негативними почуттями й ви­говоритися;

 • убезпечити її, наскільки можете, від повторного насиль­ства;

 • забезпечити їй захист від глузувань, осуду, ганьби;

 • допомогти їй знайти душевну рівновагу, спокій у ро­дині.

            Головне, чим ви як батьки можете допо­могти дитині, яка зазнала насильства, — це допомогти впоратися з важкими емоційни­ми переживаннями.

            Важливо, щоб дитина не «закривала» своїх почуттів у собі, а могла «вилити» їх, поділитися:

 1. Коли дитина розповідає про те, що відбулося, вислухуйте її і допомагайте висловлювати свої почуття вербально.

 2. Часто у дитини знижується самооцінка й повага до себе після перенесених переживань, тому вона має «очиститися» від цих переживань з уважною і співчутливою людиною.

 3. Поставтеся до дитини серйозно. Не переконуйте її не думати про те, що трапилося, або забути про це. Відхід від роз­мови буде інтерпретуватися дитиною як замовчування. І дитина
може вирішити, що «вона погана», якщо батьки не хочуть го­ворити про її проблему, і залишитися зі своїми переживаннями наодинці.

 4. Терпляче відповідайте на запитання і розвіюйте тривоги дитини.

 5. Спробуйте зберігати спокій — це заспокоїть і підтримає дитину!

            Коли дитина переживає сильні почуття, їй боляче, страшно, соромно, вона відчуває гнів, перше, що ви можете зробити — це дати зрозуміти, що ви «чуєте і бачите» її переживання. Чого не слід робити, у всякому разі, одразу, коли дитина роз­повідає про свою проблему:

            1. Давати поради, як поводитися, пропонувати готові рі­шення — «А ти дай здачі», «Я б на твоєму місці...» — така позиція не допомагає дітям повніше розповісти про свої переживання. Від таких порад дитина ще більше замикається в собі та своєму почутті провини. Часто ці поради викликають негативну реакцію, пов'язану з тим, що фактично є відмовою на бажання дитини бути самостійною. Про це краще погово­рити потім, коли почуття трохи «охолонуть». Тоді слід вчити дитину безпечної поведінки, розповідати, що варто, а чого не варто робити.

            2. Критикувати, висловлювати догану, обвинувачувати — «З то­бою завжди щось трапляється», «Сама винна!» — такі фрази зазвичай викликають тільки сильну захисну реакцію й відхід від розмови, зневіру в те, що батьки тебе почують, збільшують провину.

           3. Читати мораль — «Як ти міг?!», «Чому ти нічого не говорила?».

            4. Обзивати, висміювати — «Ти — боягуз!».

            5. Допитувати, розслідувати те, що сталося — «Ні, ти всі ж скажи», «Ну чому ти мовчиш?», «Що ж усе-таки трапилося?» — краще заміняти запитання на стверджувальні фрази. Фраза, сформульована як запитання, не виражає співчуття.

            6. Співчуття на словах, запевнення «Я тебе розумію» та інші схожі фрази можуть здатися дитині занадто формальними. Ін­коли краще її просто обійняти. Спільним для всіх таких реакцій є те, що вони залишають дитину наодинці з її переживаннями.

А ось декілька порад, як потрібно говорити з дитиною, щоб зрозуміти її, зуміти відчувати її проблеми. Коли ви слухаєте дітей:

• приділіть їм достатньо уваги, відкиньте все, що відволікає вас;

• будьте уважними й спокійними;

• не перебивайте;

• користуйтеся словами й жестами, які спонукають їх до подальшої відвертої розмови.

Коли ви розмовляєте з дітьми:

• підтримуйте постійний зоровий контакт;

• говоріть короткими простими фразами;

• розмовляйте повільніше, ніж завжди;

• використовуйте зрозумілі для дитини слова. Коли ви реагуєте на почуття дітей:

• намагайтеся відчути переживання дитиною ситуації і на певний час забудьте про власні почуття;

• допоможіть дитині висловити емоції, щоб вона зрозуміла суть того, що переживає (наприклад: «Тебе це ще турбує? Тобі страшно? Ти ображена?»);

• довіряйте почуттям дитини, щоб вона довіряла вам і могла відкрито спілкуватися. Якщо дитина розповіла вам про насильство, важливо, щоб своєю поведінкою і словами ви донесли до неї:

— Я тобі вірю.

— Мені дуже шкода, що з тобою це трапилося.

— Це не твоя провина. — Я радий, що ти мені про це розповів(ла).

— Я постараюся зробити так, щоб ти був(ла) у безпеці.

— Ти не один (одна). Це трапляється й з іншими дітьми.

— Я тебе люблю й підтримую.

— Я поруч із тобою.

            Діти не завжди можуть розповісти батькам про те, що з ними щось сталося. Проте це не може не відбитися на їхній поведін­ці. Такі зміни — сигнал про те, що з дитиною відбувається щось серйозне. Отже, їй потрібні ваше розуміння і допомога. Необхідно визначити, що спричинило зміну поведінки ди­тини. Важливо звертати увагу на несподівані й тривалі зміни в поведінці.

Ось деякі ознаки в поведінці дитини, які можуть свідчити, що дитина пережила насильство:

 • зміна звичок у їжі (поганий або надмірний апетит), пору­шення сну (неспокійний сон, нічні кошмари, безсоння);

 • пригнічений настрій, часті сльози, примхливість, сильні перепади у настрої;

 • підвищена тривожність, нервозність, збудливість;

 • підвищена агресивність, дратівливість; несподівана нелю­бов до батьків, родичів (або одного з них);

 • несподівані зміни у почуттях до конкретної людини або місця;

 • небажання спілкування, відчуженість;

 • пасивність;

 • різке погіршення навчання;

 • втечі з дому;

 • спроби або погрози самогубством, самотравмування;

 • незріла, занадто дитяча поведінка (наприклад, коли під­літок раптом починає залишати на ніч світло увімкненим);

 • недоречні прояви прихильності, запопадливість. Реакції деяких дітей можуть бути неявними, вони пережива­ють усе в собі. Таким дітям особливо потрібна допомога в тому, щоб вони змогли розповісти про свої почуття та довірити їх іншим, їхню довіру до світу вже підірвано. І їм необхідно заново вчитися довіряти людям.

            І тут ви також можете використовувати поради, наведені вище, щоб дитина переконалася в готовності батьків вислухати і стала говорити про свою проблему.

             Але не тисніть! Важливо показати дитині, що ви бачите її почуття, але готові дочекатися, поки вона буде готова сама роз­повісти про них. Якщо ви бачите, що проблеми є, але дитина не говорить про них, співчутливе слухання може допомогти вам більше, ніж просто розпитування. Дитина переконується в готов­ності батьків слухати й починає більше розповідати про себе.

            Якщо у вас поки немає довірчих стосунків із дитиною і ви розумієте, що з вами вона з якихось причин не готова поділи­тися, допоможіть їй знайти когось, із ким вона зможе поговорити: знайомий, друг родини, учитель, психолог, людина, якій д

Ми на карті
Вхід на сайт
Погода
Погода
Погода у Сумах

волог.:

тиск:

вітер:

Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz